Главная » Статьи » Моя Богдановка

Соціально-економічна характеристика Знам’янського району Кіровоградської області
. Єлисаветградський, Олександрійський, Ольвіопольський та Херсонський повіти Херсонської губернії були відведені для поселення полків Бугської уланської дивізії. В результаті виникнення Південних військових поселень територія Знамянського району була розподілена між їх I-м (північно-східна окраїна), III-м (східна частина) та VIII-м (основна частина) округами. Поселення Іванківці опинилося у 2-й волості I-го округу, де був розселений Воєнного Ордена кірасирський полк 3-ї кірасирської дивізії; поселення Диківка - у 2-й волості, поселення Мошорин - у 3-й волості III-го округу, де стояв Малоросійський кірасирський полк тієї ж дивізії; село Кучерівка - у 1-й волості, поселення Цибулів, село Веселий Кут - у 2-й волості, поселення Дмитрівка, Руда, Знамянка, Суботець - у 3-й волості VIII-го округу, де був розташований 4-й Український уланський (колишній 4-й Український козацький, згодом - Єлисаветградський уланський) полк 3-ї Української уланської дивізії. Поселення Дмитрівка з 1819 р. була центром 3-ї волості та місцем розташування штабу і 1-го та 2-го взводів 3-го ескадрону Елисаветградського уланського полку. В поселенні Рудій (пізніше поглинута м. Знамянкою) і в поселенні Знамянці знаходилися відповідно 3-й та 4-й взводи 3-го ескадрону того ж полку. В поселенні Цибулеві дислокувалися 3-й та 4-й взводи 2-го ескадрону Єлисаветградського уланського полку.


Військові частини протягом існування поселень переміщувалися (наприклад, у 1840-х роках в Диківці стояли 1-й та 2-й взводи, а в Мошорині - 3-й та 4-й взводи запасного ескадрону Катеринославського кірасирського полку), але номери округів і волостей в основному не мінялися.

Передача багатьох сіл у військове відомство значно зменшило територію повітів Херсонської губернії і привела до їх перерозподілу в 1828 р. 6 грудня 1828 р. було видано указ, за яким м. Єлисаветград було передано у відомство військових поселень, внаслідок чого він втратив повітовий статус, Єлисаветградський повіт був скасований, а територія, яка не ввійшла до військово-поселенських округів, розподілена між Олександрійським і новоствореним Бобринецьким повітами. За указом 4 червня 1857 р. військові поселення почали ліквідовуватися. У 1865 р. був відновлений Єлисаветградський повіт, але територія Знамянського району вже повністю відійшла до Олександрійського повіту, де без якихось суттєвих змін і перебувала до розпаду Російської імперії. Після Лютневої революції 1917 р. влада на Україні з 4 (17) березня перейшла до Української Центральної Ради, яка 7 (20) листопада 1917 р. проголосила створення з девяти українських губерній Української Народної Республіки у федеральному складі Росії. 6(19) грудня 1917 р. зїзд рад Херсонської губернії визнав губернію невідємною частиною Української Народної Республіки. 22 січня 1918 р. Центральна Рада проголосила повну незалежність Української Народної Республіки. 2 березня 1918 р. уряд Української Народної Республіки прийняв закон про новий територіально-адміністративний поділ держави на 30 земель, ухвалений Центральною Радою 6 березня 1918 р. За цим устроєм, що через політичну нестабільність не був впроваджений, територія Знамянського району мала відійти до складу землі Низ, центром якої повинен був стати Єлисаветград.

В результаті перевороту 29 квітня 1918 р. в Україні був запроваджений гетьманат, який анулював закони Центральної Ради, в тому числі й закон про адміністративно-територіальний устрій. Грамота гетьмана Павла Скоропадського від 29 квітня 1918 р. оголосила нову назву країни - Українська Держава.

Гетьманський уряд повернувся до старої адміністративно-територіальної системи, але перейменував губернії та повіти на губернські та повітові староства. Кілька місяців територія Знамянського району знаходилася у складі Олександрійського повітового староства. 14 грудня 1918 р. влада в Україні перейшла до створеної 13 листопада того ж року Директорії, яка відновила назву УНР і республіканську форму державного ладу, але теж не змогла провести адміністративно-територіальну реформу, тільки перетворила губернські та повітові староства на відповідні комісаріати. Дуже складний політичний період 1917 -1920 рр. не дав можливості створити в Україні сталий адміністративно-територіальний устрій. Радянська влада, яка остаточно встановилася у східній Україні на початку 1920 р., відновила губерніальний поділ, але відразу почала готувати і проводити його реформування.

Ще в травні 1919 р. Херсонська губернія розділилася на дві - Херсонську та Одеську. Цей розподіл був підтверджений спеціальною постановою Всеукрревкому від 28 січня 1920 р. Територія за цим розподілом залишалася в Херсонській губернії. 13 березня 1920 р. Херсонську губернію було перейменовано на Миколаївську з переведенням адміністративного центру в м. Миколаїв. В травні ж 1920 р. була створена Кременчуцька губернія, затверджена указами ВУЦВК від 18, 30 липня та 15 серпня 1920 р. Олександрійський повіт, в якому знаходилася територія Знамянського району, ввійшов до складу цієї новоствореної губернії.

Адміністративно-територіальні зміни 1920 р. були недовговічними. В жовтні 1922 р. Кременчуцька губернія була розформована, а Миколаївська губернія зєдналася з Одеською.

Таким чином територія Знамянського району опинилася у складі Одеської губернії. Наступні великомасштабні адміністративно-територіальні перетворення були започатковані постановою ВУЦВК від 1 лютого 1922 р. "Про впорядкування і прискорення робіт по адміністративно-територіальному устрою УРСР”. 25 жовтня 1922 р. сесія ВУЦВК затвердила основні принципи майбутньої грандіозної реформи, яка передбачала створення замість повітів округів, а з укрупнених волостей - районів, потім поступову передачу губернських повноважень окружним органам з послідуючою ліквідацією губерній. Реформа проводилася за постановою ВУЦВК від 7 березня 1923 р., затвердженою II-ю сесією ВУЦВК 12 квітня 1923 р. Згідно з цією реформою в 1923 р. в Олександрійському окрузі Одеської губернії були створені Знамянський та Цибулівський райони. За рішенням IV Всеукраїнського зїзду Рад про перехід на триступеневу систему управління та постанови ВУЦВК від 3 червня 1925 р. був скасований губерніальний поділ та проведено укрупнення районів, внаслідок чого Олександрійський округ був ліквідований, а Знамянський і Цибулівський райони ввійшли до складу Зіновївського округу. Постановою ВУЦВК і РНК УРСР від 20 жовтня 1926 р. Цибулівський район був ліквідований, а його сільради розподілені між Знамянським і Єлисаветградківським районами. У 1930 р. постановами ВУЦВК і РНК УРСР від 13 червня та 12 вересня округи були ліквідовані, замість них встановлена двоступенева система управління (район - центр). У лютому 1931 р. було проведене укрупнення районів, внаслідок чого Єлисаветградківський район був ліквідований, а його сільради приєднані до Знамянського району. IV позачергова сесія ВУЦВК XII скликання 9 лютого 1932 р. прийняла постанову про створення на Україні областей. Знамянський район опинився у складі Одеської області.
У лютому 1935 р. був відновлений Єлисаветградківський район, виділений зі Знамянського району. Зі створенням згідно Указу Президії Верховної Ради СРСР від 22 вересня 1937 р. Миколаївської області Знамянський район опинився в її складі. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 10 січня 1939 р. була створена Кіровоградська область і Знамянський район увійшов до її складу. Район складався зі Знамянської міської, Знамянської селищної та 21 сільської рад: Богданівської, Васинської, Григорівської, Диківської Першої, Диківської Другої, Дмитрівської, Донино-Камянської, Заломівської, Іванковецької, Казарнянської, Костянтинівської , Кучерівської, Макариської, Ново-Олександрівської, Петрівської, Плосківської, Суботцівської, Топилянської, Христофорівської, Шамівської та Юхимівської. 16 липня 1959 р. в Кіровоградській області був ліквідований Аджамський район, а його територія ввійшла до складу Кіровоградського району. Прилеглі до колишнього Аджамського району землі Григорівської сільради Знамянського району були приєднані до Аджамської сільради Кіровоградського району. 12 листопада 1959 р. був розформований Єлисаветградківський район, територія його Веселокутської, Зеленогайської, Мотронівської, Цибулівської та Чутівської сільрад були приєднані до Знамянського району, в якому відтоді зявилися Веселокутська, Мотронівська та Цибулівська сільради. Землі Зеленогайської та Чутівської сільрад були приєднані відповідно до Мотронівської та Цибулівської сільрад вже Знамянського району. На початку 1960 років (дані на 1 січня 1962 р.) Знамянський район складався зі Знамянської міської, Знамянської селищної та 13 сільських рад: Богданівської, Веселокутської, Володимирської, Диківської, Дмитрівської, Іванковецької, Казарнянської, Мотронівської, Петрівської, Плосківської, Суботцівської, Трепівської та Цибулівської. Землі ліквідованих сільрад Знамянського району були приєднані: Васинської - до Дмитрівської, Донино-Камянської та Заломинської - до новоствореної Трепівської, Макариської - до Диківської, Ново-Олександрівської - до Петрівської, Христофорівської та Шамівської - до Дмитрівської, Юхимівської - до Плосківської сільських рад. Диківська Перша та Диківська Друга сільради були обєднані в одну. Костянтинівська сільрада з перейменуванням с. Костянтинівки на с. Сокольники і передачею його до Петрівської сільради стала Володимирською сільрадою. Землі ліквідованої Кучерівської сільради були розподілені між Богданівською та Трепівською сільрадами, ліквідованої Топилянської сільради - між Казарнянською та Трепівською сільрадами. Згідно з Указом Президії Верховної Ради УРСР від 30 грудня 1962 р. відбулося ще одне укрупнення районів Кіровоградської області, внаслідок якого Знамянський район було повністю розформовано і за рахунок його сільрад були укрупнені Кіровоградський, Олександрівський та Олександрійський райони. Але таке адміністративно-територіальне становище тривало недовго. Зідно з Указом Президії Верховної Ради УРСР від 4 січня 1965 р. було проведене розукрупнення районів і Знамянський район знову зявився на мапі Кіровоградської області. Складався він вже з однієї міської Знамянської та 16 сільських рад: Богданівської, Васинської, Веселокутської, Володимирської, Диківської, Дмитрівської, Іванковецької, Казарнянської, Мотронівської,Мошоринської, Пантазіївської, Петрівської, Плосківської,Суботцівської, Трепівської та Цибулівської. Селище Знамянка було підпорядковане Знамянській міській раді, знову виділилася Васинська сільрада, зявилися нові Мошоринська та Пантазіївська сільради, які до 30 грудня 1962 р. перебували у складі Новопразького району, а після його розформування - у Олександрійському районі.

На початку 1970-х років (дані на 01.01.1972) склад Знамянського району трохи змінився: зникла Веселокутська сільрада, яка злилася з Дмитрівською сільрадою, з Диківської сільради знову була виділена Макариська сільрада. В кінці 1970-х років (дані на 01.01.1979) Знамянський район складався зі Знамянської міської та 13 сільських рад: Богданівської, Володимирської, Диківської, Дмитрівської, Іванковецької, Казарнянської, Макариської, Мошоринської, Пантазіївської, Петрівської, Суботцівської, Трепівської та Цибулівської. Територія скасованої Васинської сільради була приєднана до Мошоринської сільради. Плосківська сільрада була розформована: с.Плоске підпорядковане Дмитрівській сільраді, а села Заломи, Пятихатки та Юхимове - Іванковецькій сільраді. Казарнянська сільрада була укрупнена за рахунок Трепівської сільради, з якої до неї перейшли села Глибока Балка, Милова Балка та Новополяна. Територіальні втрати Трепівської сільради були компенсовані за рахунок ліквідованої Мотронівської сільради.

Суттєвих змін в адміністративно-територіальному устрої Знамянського району більше не відбувалося. Мав місце тільки незначний внутрішній перерозподіл земель. Наприклад, с. Коханівка (після 01.01.1985 р.) перейшло з Богданівської до Суботцівської сільради. Таким чином, від початку державного адміністрування регіону територія Знамянського району майже завжди повністю (за винятком короткочасних нестабільних періодів) входила до складу великих адміністративно-територіальних утворень (провінція, намісництво, губернія, область). Формування Знамянського району обумовлене географічними, політичними та економічними чинниками. Історично та культурно район тісно повязаний з обласним центром, становить собою характерну адміністративно-територіальну одиницю Кіровоградської області.

На сьогоднішній день районним центром Знамяського району Кіровоградської області являєтся м.Знамянка - місто обласного підпорядкування. Від областного центру районний центр знаходиться на відстані 43 км.

Як було уже сказано районний центр м.3намянка заснований в 1869 році, коли відкрився рух поїздів на залізниці Одеса-Харків. Того року на галявині Чорного лісу, через яку пролягла дільниця "Елисавет - Крюків”, завершилося спорудження залізничного вокзалу. Свою назву станція дістала від села Знамянка, розташованого за 3 км. від неї. На теперішній час на території району знаходяться 47 населених пунктів, які підпорядковані 13 сільським радам. Богданівській сільській раді підпорядковані 2 населених пункта: с.Богданівка та с.Кучерівка; Володимирівській сільській раді підпорядковані 3 населених пункта: с.Володимирівка, с.Новороманівка та с.Саблино; Диківській сільській раді підпорядковане 1 населений пункт: с.Диківка; Дмитрівській сільській раді підпорядковані 6 населених пункта: с.Дмитрівка, с.Веселий Кут, с.Гостинне, с.Долина, с.Калинівка та с.Плоске; Іванковецькій сільській раді підпорядковані 5 населених пункта: с.Іванківці, с.Веселівка, с.Золоми, с.Пятихатки та с.Юхимове; Казарнянській сільській раді підпорядковані 5 населених пункта: с.Казарня, с.Барвінівка, с.Глибока Балка, с.Милова Балка, с.Нововодяне та с.Новополяна; Макариській сільській раді підпорядковані 2 населених пункта: с.Макариха та с.Новопокровка; Мошоринській сільській раді підпорядковані 2 населених пункта: с.Мошорино та с.Васино; Пантазіївській сільській раді підпорядковані 4 населених пункта: с.Пантазіївка, с.Веселка, с.Троянка та с.Шевченкове; Петрівській сільській раді підпорядковані 3 населених пункта: с.Петрове, с.Новоолександрівка та с.Сокільники; Суботцівській сільській раді підпорядковані 3 населених пункта: с.Суботці, с.Костянтинівка та с.Коханівка; Трепівській сільській раді підпорядковані 7 населених пункта: с.Трепівка, с.Долино-Камянка, с.Зелений Гай, с.Копані, с.Новотрепівка, с.Спасо-Мажарівка та с.Топило; Цибулівській сільській раді підпорядковані 3 населених пункта: с.Цибулеве, с.Чорноліска та с.Чутівка.
1.2. Особливості географічного положення району та їх вплив на економічний потенціал.

Знамянський район Кіровоградської області розташований у південній частині Придніпровської височини, на межі лісостепової та степової зон. На півночі межує з Чигиринським районом Черкаської області, на північному сході - зі Світловодським, на сході і південному сході - з Олександрійським, на півдні - з Новгородківським, на південному заході і заході - з Кіровоградським, на заході і північному заході - з Олександрівським районами Кіровоградської області.

Через усю північну половину території району, з заходу на схід, тече права притока р.Дніпра р.Інгулець, витоки якої знаходяться біля с.Топило Трепівської сільради.

Площа території району - 133,4 тисячі га.

Районний центр Знамянського району являється великим залізничним вузлом через який проходять не тільки пасажирські потяги, але і вантажні. Тому в даному районі можна проводити колії до обємних складів, відправляти значні оптові поставки. Також можна отримувати великі обсяги поставок, витрачаючи на доставку до господарств меншу суму коштів.

Почва у районі - чорноземи плодородні. Тому основа виробництва складається із сільського господарства. Знамянський район являється регіоном Кіровоградської області, яка в свою чергу відноситься до Придніпровського регіону. Придніпровський регіон є одним із найбільш розвиненних регіонів України з потужним соціально-економічним потенціалом. Одним з визначальних чинників розвитку сільського господарства регіону є його низька землезабезпеченість. Особливістю аграрного сектора є висока частка особистого підсобного господарства в загальному обсязі продукції рослинництва і тваринництва. Агропродовольче виробництво не забезпечує потреб населення регіону в продуктах харчування. Агрокліматичні ресурси областей регіону достатні для вирощування більшості сільськогосподарських культур помірних широт.

Проблема підвищення урожайності сільськогосподарських культур і продуктивності тваринництва є надзвичайно актуальною в контексті забезпечення продуктами харчування не тільки місцевого населення, а й великого контингенту відпочиваючих.
1.3. Коротка економічна оцінка природних умов та корисних копалин.

Грунти району характеризуються значною різноманітністю, але переважають типові й звичайні черноземи. Природний покрив грунтів складається з дикорослих злаків та різнотравя, в лісах і лісопосадках поширені дуб, клен, ясен, робінія, липа. В районі налічується 5 природно-ландшафтних заповідників, найвідоміший серед яких, Чорноліський, займає площу 3481 га.

Згідно зі схемою фізико-географічного районування України, територія району знаходиться на межі лісостепової і степової зони в південній частині придніпровської височини та правобережжі Дніпра.

Гідрографічна мережа району представлена системою:

- р. Інгулець, р. Дніпро

- р. Бешка, р. Інгул

- р. Серебрянка, р. Аджамка

- р. Северянка, р. Інгул

- р. Цибульник, р. Дніпро і невеликими їх притоками

Район вважається перспективним на родовища будівельних копалин (граніт, глина, пісок), бурого вугілля, а також на мінеральні води. Біля міста Знамянки розвідані і експлуатуються джерела мінеральної води з вмістом родону до 217 оман.

Рослинний світ складається із аїра звичайного, астрагала безстрокового, валеріани російської, вишні степової, волошки дніпровської, гвоздики, горицвіта весняного, золототисячника звичайного, кизила справжнього, конвалії звичайної, наперстянки великоцвіта, первоцвіта весняного, рястки, суниці, чебреця, шипшини найколючішої.

У тваринному світі в свою чергу існують такі види тварин як бобер річковий, олень плямистий, голуб-синяк, дятел білоспинний, лелека білий, лебідь-шипун, чапля біла велика, синиця вусата, чапля біла мала, чапля сіра, шуліка чорний, яструб малий, ящірка зелена, богомол звичайний, джміль камінний, листоїд кліматисовий.

Головними галузями економіки району є сільське господарство, деревообробна та харчова промисловості. Територія Знамянського району здавна була заселена людьми, про що свідчать чисельні археологічні знахідки.

Як вже відмічалось, м.Знамянка являється районним центром і основним пунком отримання різних грузів для господарства в звязку із присутністю на ній великого залізничного вузла.

Географічне розміщення господарства обумовлено помірністю клімата, де достатньо тепле літо переходить в холодну зиму з різними коливаннями температури повітря.

Клімат Кіровоградської області континентальний, помірно теплий. Знамянський район відноситься до недостатньо волого-теплого агрокліматичного району області. Середньорічна температура за даними „Агрокліматичного довідника” Кіровоградської області дорівнює +7?С, з коливанням в місцях від 6,6?С в січні, та до +20,2?С в липні. Вона характеризує теплові умови району, природні можливості вирощування різних видів і сортів сільськогосподарських культур. Сума опадів в середньому становить 430-480 мм., із яких 250-280 мм. припадає на зимовий період, а тому велике значення має затримання снігу та талих вод. В цілому для даного району характерне перевищене випаровування над кількістю опадів, що часто шкідливо відбивається на рості і розвитку сільськогосподарських рослин. Тому агротехнічні заходи по збереженню вологи в ґрунті, строки виконання весняних польових робіт в значній мірі впливають на врожаї.

Зимовий період року починається зазвичай в третій декаді листопада і продовжується до третьої декади березня. Тривалість зимового періоду по середнім багаторічним даним 110-11 днів. За цей період середньодобова температура повітря складає 14.

Тривалість теплого періоду 254-255 днів із середньодобовою температурою повітря +13.

Почва у районі - чорноземи плодородні. По механічному складу відносяться до суглиністих. Але постійно потрібно піднімати плодородючість шляхом правильних агротехнічних прийомів, тобто внесенням мінеральних та органічних добрив, а також зберігання вологи.

Землі польового користування в основному знаходяться на вирівняних платах і слабобалочних схилах крутизною 1?-3?. Землі господарства мають однорідне грунтове покриття. На більшій переважно частині території розповсюджені чорноземи звичайні, малогумусні, глибокі, важко-суглинкові та їх аналоги по ступеню змистості. Частина схилів крутизною 3?-5? також вкрита слабозмитими грунтами, на яких поширена площинна ерозія. На нижній частині схилів крутизна 3?-5?, а місцями і 5?-7?. Вздовж балок поширені середньозмиті грунти. На їх поверхні в основному буває лінійна, а місцями і глибинна ерозія. В результаті цього землі втратили половину, або й більше верхнього гумусового горизонту. Це потребує спеціальних агротехнічних заходів по їх обробітку та по підвищенню родючості. В першу чергу: оранка зябу впоперек схилів, контурна оранка, лункування та щілювання, регулювання сніготанення.

При оранці є загроза вивертання на поверхню менш гумусового і збідненого на поживні речовини нижнього горизонту. Такі землі не можна використовувати під посів просапних культур.



Источник: http://studentbank.ru/view.php?id=64115&p=3
Категория: Моя Богдановка | Добавил: NOD32 (11 Сен 2011)
Просмотров: 4195 | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]
Категории фото
Форма входа
Наш опрос
Оцените мой сайт
Всего ответов: 94
В Богдановке
 
Облоко тегов
Статистика

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0