Життя проходить, як один день… - Моя Богдановка - Моя

Життя проходить, як один день…

Автор: Аліна Ярославська

23.02.2012

Вечірні роздуми під чашку запашного чаю.

Як, приміром, проходить ваш робочий тиждень? Мені здається, що листки календаря я відриваю навіть повільніше, ніж час встигає проходити за маршрутом понеділок-вівторок-середа-четвер-п’ятниця… А потім іде ще коротший маршрут вихідного дня – субота-неділя. Наче «тік-так». І все. День-ніч. Думки-дії. Не «слова-дії», а саме думки, бо увесь мій інтравертний світ проходить у мені. Якщо я мовчу, то це не означає, що я не роблю. Бо не завжди роблять ті, що говорять. Та й не про це мова.

В дитинстві час плине повільно. Так, наче човник по тиховодній річечці. Човник тихенько похитується на дзеркалі води, вдивляючись у своє зображення, милуючись навколишньою природою. Тим часом річка стає все більш широкою, потужнішою, і впадає у море. Човник попадає то в негоду, то вітер несе його вперед, а то він знову погойдується на лагідних хвилях. У цій постійній боротьбі човник не помічає, як швидко минають дні.

Бабуня колись казала мені: «Ой, життя пройшло, як один день. Наче й не жила»… Я зараз не такого поважного віку, як моя бабуня, але вже знаю, що дистанція понеділок-неділя долається одним стрибком. Але так хочеться, щоб час зупинився ненадовго! Хоч трішечки – натиснути на паузу і відключити свій мозок, побути у стані невагомості. Хочеться щоб там, за межами несвідомості, у свідомому світі все йшло так, як треба – реалізовувалися проекти, тарілки котів та собак самі наповнювалися їжею, гроші дивним чином зараховувалися на картку та перераховувалися за навчання сину, за квартиру, за… За все.

От якби можна брати таку відпустку! Бо ще ж жіночий мозок налаштований на те (принаймі, мій), що треба все контролювати, а серце – на те, що треба про всіх потурбуватися. А час – він спливає. Наче тільки вчора відірвала перфорований кутик у щоденнику, от знову відкрила його – а десять днів вже як і не було, одні записи та помітки підтверджують що так! було! І добре, якщо ці дні проходять не даремно. Якщо від мого життя є комусь користь, ну хоча б одній людині, то це вже результат.

Та все одно хочеться так, як у дитинстві. Сидіти на сонечку під парканом, слухати, як десь угорі шумить вітер та думати, що це летить Снігова Королева. Або сидіти в кріслі на терасі під час заходу сонця, загорнутися у плед та слухати цвіркунів… Та ні. Ставлю будильник на 6.30. Завтра на роботу.

Авторский блог:Ярославська Аліна

Категория: Моя Богдановка | Добавил: NOD32 (31 Май 2012)

Просмотров: 1754 | Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0

Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Меню

Категории фото

Моя Богдановка [48]

Форма входа

Наш опрос

В Богдановке

Статьи

[20 Дек 2012]	[Моя Богдановка]
Богданівський (сільский) будинок культури (3)

[28 Июн 2011]	[Моя Богдановка]
Кібець, що полював на ворогів України (0)

[28 Апр 2011]	[Моя Богдановка]
ІСТОРІЯ ФОРМУВАНННЯ КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ (0)

[13 Апр 2012]	[Моя Богдановка]
Купите гранатомет или украдите - склады вооружений в Украине почти не охраняют (0)

[09 Окт 2012]	[Моя Богдановка]
З історії Знам'янського району (0)

[24 Июл 2012]	[Моя Богдановка]
Легенды озера Берестоватое (0)

[04 Май 2011]	[Моя Богдановка]
Город Знаменка (0)

[25 Мар 2012]	[Моя Богдановка]
Загальна характеристика с.Богданівки (0)

[10 Сен 2011]	[Моя Богдановка]
Переселення росіян в Україну стало наслідком Голодомору 1933 року (0)

[11 Мар 2012]	[Моя Богдановка]
Гроші є, але лише для товариша Леніна... (0)

Карта

Просмотреть

Облоко тегов

ПОЛЕЗНЫЕ ССЫЛКИ

Статистика

Онлайн всего: 1

Гостей: 1

Пользователей: 0