Главная » Статьи » Моя Богдановка
З історії Знам'янського району
Територія Знам'янського району здавна була заселена людьми, про що свідчать численні археологічні знахідки.

У 1949 р. у Чорному лісі, біля с. Богданівки, було виявлене давнє городище, розкопки і дослідження якого провів професор О. І. Тереножкін. Від місця розташування він назвав його Чорноліським. Передскіфська культура, одним з важливих центрів якої було городище, стала називатися чорноліською.

Чорноліська культура представляє перехідний час від бронзового до залізного віку, охоплює значний етап історії країни (X - перша половина VII ст. до н. е.), характеризується орним землеробством, скотарством і розвинутими ремеслами, серед яких виділяється бронзоливарна справа. У VII ст. до н. е. чорноліські племена опинилися під сильним впливом скіфської степової культури і стали основою землеробського населення Середнього Придніпров'я, названого Геродотом скіфами-орачами.

На території Знам'янського району, в урочищі «Кучерові Байраки», знаходиться Лита могила - скіфський курган першої половини VI ст. до н. е., розкопаний за наказом останнього командира Нової Сербії генерал-поручика О. П. Мельгунова у 1763 р. Розкопки цього кургану, що став відомим під назвою Мельгуновського, дали початок вітчизняним науковим дослідженням археологічних пам'яток.

Історія землі, яку тепер займає Знам'янський район, складна і насичена подіями. Скіфів у III ст. до н. е. підкорили сармати. У першій половині III ст. н. е. у Сарматію вторглися східні германці - готи. У 375 р. ослаблена війнами зі слов'янськими племенами (антами) Готія була розгромлена гуннами. В кінці V ст. імперія гуннів розпалася, у VI ст. тут з'явилися обри (авари) і на початку VII ст. ці землі були підпорядковані Аварському каганату. В VII ст. Аварський племенний союз розпався і в кінці VII ст. сюди почали проникати хозари, які кочували тут протягом УІІІ-ІХ ст. В середині IX ст. в причорноморських степах з'явилися угри. Під ударами печенігів Хозарська держава з другої половини IX ст. почала занепадати. У кінці IX ст. (895 р.) печеніги вигнали залежних від хозарів угрів до Дунаю. У середині X ст. внаслідок запеклої боротьби слов'ян з печенігами територія нинішнього Знам'янського району ввійшла до складу Київської держави - Русі. У другій половині XI ст. сюди дійшла експансія половецьких ханів. Половці постійно нападали на Русь, яка в процесі нескінченних зовнішніх та внутрішніх воєн у першій половині XII ст. роздрібнилася на ряд самостійних та напівсамостійних князівств. Землі Знам'янського району в ті часи на півночі прилягали до Київського удільного князівства, створеного у 30-х роках XII ст., сама ж територія відійшла до Половецького ханства, яке в другій половині XII ст. хан Кончак перетворив у могутню державу.

У першій половині XIII ст. монголо-татарські завойовники розбили розрізнені війська руських князів і розгромили Половецьке ханство. У 1243 р. хан Батий заснував величезну імперію - Золоту Орду і Половецьке ханство було поглинуте нею. Улусом, розташованим між Дністром і Дніпром, управляв темник Куремса, внук хана Джучі. У 1258 р. замість нього був призначений темник Бурундай. їх іменами і називався улус, до складу якого входила тоді територія Знам'янського району.

У середині XIII ст. литовський князь Міндовг, об'єднавши кілька князівств, створив литовсько-руську державу, яка мирним шляхом почала приєднувати підкорені Золотою Ордою і поставлені у васальну залежність руські князівства. У 1362 р. на умовах автономного удільного князівства ввійшла до Великого Литовського князівства Київська земля. Ординці не могли погодитися зі втратою васалів і намагалися повернути статус-кво, але в битві на Синіх Водах зазнали поразки від русько-литовського війська, яке очолював великий князь Ольгерд.

Кревською унією 14 серпня 1385 р. був оформлений державно-політичний союз Великого Литовського князівства і Польського королівства. Островською угодою 4 серпня 1392 р. закріплена майже повна автономія литовсько-руської держави, правителем якої в той час був великий князь Вітовт. Він провів адміністративно-територіальну реформу, за якою Велике Литовське князівство було поділене на області, якими управляли намісники (намісника Київщини було призначено в 1394 р.). У 1401 р. великий князь Вітовт був змушений піти на укладання нової польсько-литовської унії, а підписана ним 2 жовтня 1413 р. Городельська унія передбачала об'єднання Польщі та Литви в єдину державу, автономію Литви в її складі, але уніфікацію адміністративно-територіального устрою, запровадження в Литві сейму та посадових осіб на польський кшталт. Таким чином литовсько-руське князівство розділилося на повіти, які управлялися повітовими сеймиками. У 20-х роках XV ст. великий князь Вітовт вдалими військовими діями проти татар поширив володіння Литви до Чорного моря. Територія теперішнього Знам'янського району тоді повністю ввійшла до складу Великого Литовського князівства.

У другій половині XV ст. утворене внаслідок розпаду Золотої Орди Кримське ханство (1449), претендуючи на ординську спадщину, потроху почало займати литовські причорноморські володіння.

У 1478 р. кримські татари визнали себе підвладними султанської Туреччини, що значно посилило їх завойовницькі можливості. У XVI ст. в степах так званого Дикого поля, яке обіймало і територію сучасного Знам'янського району, почали з'являтися козаки - український військовий і селянський люд, який переходив на вільні землі, щоб позбутися зростаючого феодального гніту польсько-литовської шляхти. Козацька колонізація Дикого поля проходила в умовах жорстокої боротьби з татарсько-турецькими конкурентами. Знаменитий Чорний шлях, яким користувалися кримські татари для військових походів на Правобережну Україну, повертав на захід між верхів'ями Інгульця і Тясмину, тобто на півночі території нинішнього Знам'янського району.

1 липня 1569 Р - за Люблінською унією Литва і Польща остаточно об'єдналися в єдину державу під назвою Річ Посполита. Умовою збереження Литвою суверенності в Речі Посполитої був перехід українських земель до Польського королівства.

З початком Визвольної війни 1648-1654 рр. польську адміністрацію в Україні було ліквідовано й впроваджено полковий адміністративно-територіальний устрій. Північна окраїна території Знам'янського району контролювалася Чигиринським козацьким полком.

Після проголошення рішення Переяславської Ради про возз'єднання України з Московською державою спалахнула російсько-польська війна 1654-1667 років. Внаслідок укладання 17 жовтня 1660 р. гетьманом Юрієм Хмельницьким Слободищенського трактату правобережні полки підпали під владу Польщі. За Андрусівською угодою 9 січня 1667 р., якою закінчилася війна 1654-1667 рр., Правобережна Україна, крім Києва, залишилася за Польщею, а Лівобережна ввійшла до складу Московської держави. Запорозька Січ, до вольностей якої входила і територія Знам'янського району, мала перебувати під спільним контролем Польщі та Московії.

За давніми переказами в Чорному лісі був зимівник кошового отамана Івана Дмитровича Сірка (помер у 1680 році), який не раз громив з козаками татарські орди на території краю.

Після російсько-турецької війни 1677-1681 рр. Бахчисарайський мирний договір 13 січня 1681 р. закріпив Лівобережну Україну та Запоріжжя за Московською державою. Обидві сторони домовилися не заселяти землі між Південним Бугом та Дніпром, і територія Знам'янського району опинилася у спустошеній буферній зоні. Мирний договір між Польщею і Московією, так званий Вічний мир, підписаний у Москві 6 травня 1686 р., підтвердив умови Андрусівської угоди відносно Правобережної та Лівобережної України, а Запоріжжя закріпив за Московською державою. Південне порубіжжя Київщини, згідно з тим договором, оголошувалося незаселеною нейтральною зоною. У червні 1699 р. польська адміністрація скасувала правобережні територіальні полки.

22 жовтня 1705 р., в результаті тривалих дипломатичних переговорів після російсько-турецької війни 1686-1699 рр. і проведення розмежування російських і турецьких володінь, був укладений Межевий трактат, за яким землі, до яких входила територія Знам'янського району, були закріплені за Військом Запорозьким у складі Росії.

У зв'язку з тим, що землі майбутнього Знам'янського району довгий час знаходилися в буферній незаселеній зоні, до початку XVIII ст. там не було сталих населених пунктів. Заселення краю почалося вихідцями з Гетьманщини та Правобережної України на початку XVIII ст.

14 травня 1709 р., у зв'язку з переходом під час Північної війни гетьмана Івана Мазепи і значної частини українського козацтва на бік шведів, за наказом російського уряду була ліквідована Запорозька Січ.

Після поразки у війні з Туреччиною в 1711 р., за договорами 5 квітня 1712 р. та 13 квітня 1713р., Росія втратила землі Запорозької Січі, які ввійшли до складу Османської імперії. У зв'язку з цим поселення, засновані південніше річки Тясмин козаками і посполитими Миргородського і Полтавського полків, почали занепадати. У 1725 р. ці землі почали самовільно займати поляки. До 1728 р. вони захопили майже всі українські поселення, що межували з Чигиринським староством, яким тоді управляв князь Я. С. Яблоновський. У 1732 р. на таких же засадах Росія повернула собі ці землі, а з метою скорішого їх заселення київському генерал-губернаторові І. Б. Вейсбаху було доручено оселяти тут втікачів з Польщі та інших переселенців. Але під час війни з Туреччиною 1735-1739 рр. ця територія була майже зовсім спустошена, а населення переведене на Лівобережну Україну.

Белградським мирним договором 18 вересня 1739 р., яким закінчилася війна 1735-1739 рр., запорозькі землі були повернуті до складу Росії. Ще до початку тієї війни запорозькі козаки (Олешківська Січ) у березні 1734 р. дістали від російської імператриці дозвіл на відновлення Запорозької Січі. На цій підставі була заснована Нова Січ, територія якої розділялася на паланки (округи). Річка Інгулець була природною межею між Буго-Гардівською та Кодацькою паланками. Таким чином, територія Знам'янського району в ті часи була поділена цими двома паланками.

Остаточна втрата Туреччиною запорозьких земель була затверджена в Константинополі 28 грудня 1739 р. Російсько-турецький кордон на Правобережній Україні визначав укладений на р. Інгулі російськими і турецькими комісарами 4 листопада 1740 р. так званий Інструмент, який відновив кордон, прийнятий конвенцією 22 жовтня 1705 р. Розмежування володінь було затверджене Константинопольською конвенцією 26 серпня 1741 р. У 1740 р. була складена мапа, на якій позначені російсько-польський та російсько-турецький кордони і територія, що відійшла до Росії у 1739 р. На цій карті серед поселень, що існували до 1735 р., значиться містечко Цибулів.

Землі Війська Запорозького у першій третині XVIII ст. становили в основному майже необжиті степи. Стабільне заселення території Знам'янського району розпочалося після закінчення війни 1735-1739 рр. Але ще раніше тут з'явилися розкольницькі слободи. Найпершими поселеннями краю, заснованими розкольниками (попівцями), були села Знам'янка та Плоске.

У 1740-х роках на території майбутнього Знам'янського району виникають села, засновані або відновлені козаками Миргородського полку - Цибулів (1741), Диківка (1741), Дмитрівка (1747) та інші. Уже в 1743 р. ЦІ населені пункти були закріплені за Миргородським козацьким полком, а на початку 1745 р. приписані до його Криловської сотні. Трохи пізніше з Криловської сотні виділилася Цибулівська, і Цибулів став сотенним містечком.

У 1752 р. за розпорядженням російського уряду (указ 29 грудня 1751р.) була створена Нова Сербія - військово-поселенська область, яка складалася з двох полків: гусарського (кіннотного) з центром у Новомиргороді та пандурського (піхотного) з центром у Крилові. Кожен новосербський полк складався з 20 рот, які мали укріплені шанцями поселення. На території Знам'янського району, яка повністю входила до складу Нової Сербії, знаходилися такі шанці гусарського полку: Аджамський (Суботиця, 14-та рота, тепер с. Суботці), Цибу - лівський (Цибулів, 15-та рота, тепер с. Цибулеве), Некрасовський (Некрасове, 16-та рота, тепер с. Мошорине), Дмитрівський (Дмитрівка, 17-та рота, тепер с. Дмитрівка), Горобцівський (Сомбор, 18-та рота, тепер с. Диківка).

У 17 64 р. Нова Сербія була скасована, а її територія ввійшла до складу Слисаветградської провінції, утвореної 22 березня 1764 р. Новоросійської губернії. Новосербські полки були переформовані й перейменовані: гусарський став Чорним гусарським, пандурський - Жовтим гусарським, кожен складався вже з 16 рот. Єлисаветградська провінція розділялася на округи, створені за ротним принципом поселенських полків. Крім того, ще існували окремі розкольницькі округи (слободи). Ротні поселення колишніх новосербських полків були перерозподілені. Суботицька, Цибулівська і Мошоринська роти залишилися під своїми номерами (14, 15 і 16-та) у складі Чорного гусарського полку, Диківка стала 10-ю, а Дмитрівка - 11 - ю ротами Жовтого гусарського полку.

У 1775-1776 рр. провінції Новоросійської губернії поділилися на повіти. Єлисаветградська провінція складалася з Слисаветградського, Крюківського (з 1783 р. - Петриківського) та Катерининського (з 1784 р. - Ольвіопольського) повітів. На території Знам'янського району ротні округи Чорного гусарського полку відійшли до Слисаветградського повіту, ротні округи Жовтого гусарського полку - до Крюківського повіту.

У кінці 1782 р. провінційний поділ Новоросійської губернії було скасовано, а за наказом 30 березня 1783 р. вона об'єдналася з Азовською губернією в одне утворення - Катеринославське намісництво. Остаточно адміністративно - територіальна структура Катеринославського намісництва визначилася указом від 22 січня 1784 р. У зв'язку зі створенням нового повітового центру - м. Олександрії - Петриківський (колишній Крюківський) повіт було перейменовано на Олександрійський.

За указом 27 січня 1795 р. Єлисаветградський повіт увійшов до складу ново - створеного Вознесенського намісництва. Частина території Знам'янського району, яка знаходилася в Олександрійському повіті, залишилася у Катеринославському намісництві.

Указом 12 грудня 1796 р. усі намісництва були скасовані й територія Знам'янського району ввійшла до створеної тим же указом Новоросійської губернії. Олександрійський повіт був розформований і землі майбутнього Знам'янського району опинилися в укрупненому Єлисаветградському повіті.

Указом 8 жовтня 1802 р. Новоросійська губернія була поділена на три - Миколаївську, Катеринославську і Таврійську. Єлисаветградський повіт увійшов до складу Миколаївської губернії. 15 травня 1803 р. Миколаївська губернія була перейменована на Херсонську, а губернське правління переведене з Миколаєва в Херсон.

1 січня 1806 р. Єлисаветградський повіт розділився на два - Єлисаветградський і Олександрійський. При цьому основна територія Знам'янського району ввійшла до складу Єлисаветградського повіту, а північно-східна частина (села Іванківці, Макариха, Диківка з навколишніми землями) - до Олександрійського повіту.

У 1817 р. в усіх, крім Тираспольського, повітах Херсонської губернії почався процес створення округів військових поселень. Початок йому поклав указ 16 квітня 1817 р. про перетворення Бузького козацького війська на Бузьку уланську дивізію. 24 грудня 1817 р. Єлисаветградський, Олександрійський, Ольвіопольський та Херсонський повіти Херсонської губернії були відведені для поселення полків Бузької уланської дивізії. У результаті виникнення Південних військових поселень територія Знам'янського району була розподілена між їх І (північно-східна окраїна), III (східна частина) та VIII (основна частина) округами. Поселення Іванківці опинилося у 2-й волості 1-го округу, де був розселений Воєнного Ордена кірасирський полк 3-ї кірасирської дивізії; поселення Диківка - у 2-й волості; поселення Мошорин - у 3-й волості III округу, де стояв Малоросійський кірасирський полк тієї ж дивізії; село Кучерівка - у 1-й волості; поселення Цибулів, село Веселий Кут - у 2-й волості; поселення Дмитрівка, Руда, Знам'янка, Суботець - у 3-й волості VIII округу, де був розташований 4-й Український уланський (колишній 4-й Український козацький, згодом Єлисаветградський уланський) полк 3-ї Української уланської дивізії. Поселення Дмитрівка з 1819 Р - було центром 3-ї волості та місцем розташування штабу 1-го та 2-го взводів 3-го ескадрону Єлисаветградського уланського полку. У поселенні Рудій (пізніше поглинута м. Знам'янкою) і в поселенні Знам'янці знаходилися відповідно 3-й та 4-й взводи 3-го ескадрону того ж полку. У поселенні Цибулів дислокувалися 3-й та 4-й взводи 2-го ескадрону Єлисаветградського уланського полку.

Військові частини протягом існування поселень переміщувалися (наприклад, у 1840-х роках в Диківці стояли 1-й та 2-й взводи, а в Мошорині - 3-й та 4-й взводи запасного ескадрону Катеринославського кірасирського полку), але номери округів і волостей в основному не змінювалися.

Передача багатьох сіл у військове відомство значно зменшила територію повітів Херсонської губернії і привела до їх перерозподілу в 1828 р. 6 грудня 1828 р. було видано указ, за яким м. Єлисаветград було передано у відомство військових поселень, внаслідок чого воно втратило повітовий статус, Єлисаветградський повіт був скасований, а територія, яка не ввійшла до військово-поселенських округів, розподілена між Олександрійським і новоствореним Бобринецьким повітами.

За указом 4 червня 1857 р. військові поселення почали ліквідовуватися. У1865 р. був відновлений Єлисаветградський повіт, але територія Знам'янського району вже повністю відійшла до Олександрійського, де без якихось суттєвих змін і перебувала до розпаду Російської імперії.

У 1869 році завершується будівництво залізниці Катеринослав-Одеса, яка проходила також і через село вказаного району. Основним призначенням залізниці було перевезення в чорноморські порти пшениці.

Були побудовані станції Хирівка і Трепівка. Станція Трепівка, на відміну від Хирівки, мала двоповерховий вокзал, водокачку, вантажний майданчик, склад для зерна і декілька інших приміщень. Завдяки дешевій робочій силі із числа населення, яке проживало у селах Казарні, Спасо-Можарівці, Донино-Кам'янці, будівництво станції було завершено до пуску першого потяга. Новозбудовану станцію назвали іменем статського радника генерала Трепова, який на той час був керівником департаменту залізниць.

Наприкінці XIX - на початку XX століття в нашому краю з'явилися перші промислові підприємства. Так, у 1895 році акціонерним товариством, керівником якого був купець другої гільдії Марко Давидович Баренбург, засновано Сабіно-Знам'янський цукровий завод. Початкова потужність заводу з переробки цукрового буряку становила 30 тис. пудів на добу.

У 1903 році збудовано Хирівський лісопильний завод, який виробляв пиломатеріали для автобудівництва. На його базі зараз існує ВАТ «Знам'янський меблевий комбінат».

Після Лютневої революції 1917 р. влада в Україні з 4(17) березня перейшла до Української Центральної Ради, яка 7(20) листопада 1917 р. проголосила створення з дев'яти українських губерній Української Народної Республіки у федеральному складі Росії. 6(19) грудня 1917 р. з'їзд рад Херсонської губернії визнав губернію невід'ємною частиною Української Народної Республіки. 22 січня 1918 р. Центральна Рада проголосила повну незалежність Української Народної Республіки.

2 березня 1918 р. уряд Української Народної Республіки прийняв закон про новий територіально-адміністративний поділ держави на 30 земель. Він був ухвалений Центральною Радою 6 березня 1918 р. За цим устроєм, що через політичну нестабільність не був впроваджений, територія Знам'янського району мала відійти до складу землі Низ, центром якої повинен був стати Єлисаветград.

У результаті перевороту 29 квітня 1918 р. в Україні був запроваджений гетьманат, який анулював закони Центральної Ради, у тому числі й закон про адміністративно-територіальний устрій. Грамота гетьмана Павла Скоропадського від 29 квітня 1918 р. оголосила нову назву країни - Українська Держава. Гетьманський уряд повернувся до старої адміністративно-територіальної системи, але перейменував губернії та повіти на губернські та повітові староства. Кілька місяців територія Знам'янського району перебувала у складі Олександрійського повітового староства.

14 грудня 1918 р. влада в Україні перейшла до створеної 13 листопада того ж року Директорії, яка відновила назву УНР і республіканську форму державного ладу, але теж не змогла провести адміністративно-територіальну реформу, тільки перетворила губернські та повітові староства на відповідні комісаріати. Дуже складний політичний період 1917-1920 рр. не дав можливості створити в Україні сталий адміністративно-територіальний устрій. Радянська влада, яка остаточно встановилася в Східній Україні на початку 1920 р., відновила губерніальний поділ, але відразу почала готувати й проводити його реформування.

Ще в травні 1919 Р - Херсонська губернія розділилася на дві - Херсонську та Одеську. Цей розподіл був підтверджений спеціальною постановою Всеукрревкому від 28 січня 1920 р. Територія Знам'янського району за цим розподілом залишалася в Херсонській губернії. 13 березня 1920 р. Херсонську губернію було перейменовано на Миколаївську з перенесенням адміністративного центру в м. Миколаїв.

У травні ж 1920 р. була створена Кременчуцька губернія, затверджена указами ВУЦВК від 18, 30 липня та 15 серпня 1920 р. Олександрійський повіт, у якому знаходилася територія Знам'янського району, ввійшов до складу цієї новоствореної губернії.

Адміністративно-територіальні зміни 1920 р. були недовговічними. У жовтні 1922 р. Кременчуцька губернія була розформована, а Миколаївська з'єдналася з Одеською. Таким чином, територія Знам'янського району опинилася у складі Одеської губернії.

Подальші великомасштабні адміністративно-територіальні перетворення були започатковані постановою ВУЦВК від 1 лютого 1922 р. «Про впорядкування і прискорення робіт по адміністративно-територіальному устрою УРСР». 25 жовтня 1922 р. сесія ВУЦВК затвердила основні принципи майбутньої грандіозної реформи, яка передбачала створення замість повітів округів, а з укрупнених волостей - районів, потім поступову передачу губернських повноважень окружним органам з подальшою ліквідацією губерній.

Реформа проводилася за постановою ВУЦВК від 7 березня 1923 р., затвердженою II сесією ВУЦВК 12 квітня 1923 р. Згідно з цією реформою в 1923 р. в Олександрійському окрузі Одеської губернії були створені Знам'янський та Цибулівський райони.

За рішенням IV Всеукраїнського з'їзду Рад про перехід на триступеневу систему управління та постанови ВУЦВК від 3 червня 1925 р. був скасований губерніальний поділ та проведено укрупнення районів, внаслідок чого Олександрійський округ був ліквідований, а Знам'янський і Цибулівський райони ввійшли до складу Зінов'ївського округу.

Постановою ВУЦВК і РНК УРСР від 20 жовтня 1926 р. Цибулівський район був ліквідований, а його сільради розподілені між Знам'янським і Єлисавет - градківським районами. У 1930 р. постановами ВУЦВК і РНК УРСР від 13 червня та 12 вересня округи були ліквідовані, замість них встановлена двоступенева система управління (район - центр). У лютому 1931 р. було проведене укрупнення районів, внаслідок чого Єлисаветградківський район був ліквідований, а його сільради приєднані до Знам'янського району.

IV позачергова сесія ВУЦВК XII скликання 9 лютого 1932 р. прийняла постанову про створення в Україні областей. Знам'янський район опинився у складі Одеської області. У лютому 1935 р. був відновлений Єлисаветградківський район, виділений зі Знам'янського району. Зі створенням згідно з Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22 вересня 1937 р. Миколаївської області Знам'янський район опинився в її складі.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 10 січня 1939 р. була створена Кіровоградська область, до якої і увійшов Знам'янський район. Він складався зі Знам'янської міської, Знам'янської селищної та 21 сільської ради: Богданівської, Васинської, Григорівської, Диківської Першої, Диківської Другої, Дмитрівської, Донино-Кам'янської, Заломівської, Іванковецької, Казарнянської, Костянтинівської, Кучерівської, Макариської, Новоолександрівської, Петрівської, Плосківської, Суботцівської, Топилянської, Христофорівської, Шамівської та Юхимівської.

16 липня 1959 р. в Кіровоградській області був ліквідований Аджамський район, а його територія ввійшла до складу Кіровоградського району. Прилеглі до колишнього Аджамського району землі Григорівської сільради Знам'янського району були приєднані до Аджамської сільради Кіровоградського району.

12 листопада 1959 р. був розформований Єлисаветградський район, території його Веселокутської, Зеленогайської, Мотронівської, Цибулівської та Чутівської сільрад були приєднані до Знам'янського району, у якому відтоді з'явилися Веселокутська, Мотронівська та Цибулівська сільради. Землі Зеленогайської та Чутівської сільрад були приєднані відповідно до Мотронівської та Цибулівської сільрад уже Знам'янського району.

На початку 1960-х років (дані на 1 січня 1962 р.) Знам'янський район складався зі Знам'янської міської, Знам'янської селищної та 13 сільських рад: Богданівської, Веселокутської, Володимирської, Диківської, Дмитрівської, Іванковецької, Казарнянської, Мотронівської, Петрівської, Плосківської, Суботцівської, Трепівської та Цибулівської. Землі ліквідованих сільрад Знам'янського району були приєднані: Васинської - до Дмитрівської, Донино-Кам'янської та Заломинської - до новоствореної Трепівської, Макариської - до Диківської,

Новоолександрівської - до Петрівської, Христофорівської та Шамівської - до Дмитрівської, Юхимівської - до Плосківської сільських рад. Диківська Перша та Диківська Друга сільради були об'єднані в одну. Костянтинівська сільрада з перейменуванням с. Костянтинівки на с. Сокольники і передачею його до Петрівської сільради стала Володимирською сільрадою. Землі ліквідованої Кучерівської сільради були розподілені між Богданівською та Трепівською сільрадами, ліквідованої Топилянської сільради - між Казарнянською та Трепівською сільрадами.

Згідно з Указом Президії Верховної Ради УРСР від ЗО грудня 196 2 р. відбулося ще одне укрупнення районів Кіровоградської області, внаслідок якого Знам'янський район було повністю розформовано і за рахунок його сільрад укрупнені Кіровоградський, Олександрівський та Олександрійський райони. Але таке адміністративно-територіальне становище тривало недовго. Згідно з Указом Президії Верховної Ради УРСР від 4 січня 1965 р. було проведене розукрупнення районів, і Знам'янський район знову з'явився на мапі Кіровоградської області. Складався він уже з однієї міської (Знам'янської) та 16 сільських рад: Богданівської, Васинської, Веселокутської, Володимирської, Диківської, Дмитрівської, Іванковецької, Казарнянської, Мотронівської, Мошоринської, Пантазіївської, Петрівської, Плосківської, Суботцівської, Трепівської та Цибулівської. Селище Знам'янка було підпорядковане Знам'янській міській раді, знову виділилася Васинська сільрада, з'явилися нові Мошоринська та Пантазіївська сільради, які до ЗО грудня 1962 р. перебували у складі Новопразького району, а після його розформування - у Олександрійському районі.

На початку 1970-х років (дані на 1.01.1972) склад Знам'янського району трохи змінився: зникла Веселокутська сільрада, яка злилася з Дмитрівською сільрадою, з Диківської сільради знову була виділена Макариська сільрада.

У кінці 1970-х років (дані на 1.01.1979) Знам'янський район складався зі Знам'янської міської та 13 сільських рад: Богданівської, Володимирської, Диківської, Дмитрівської, Іванковецької, Казарнянської, Макариської, Мошоринської, Пантазіївської, Петрівської, Суботцівської, Трепівської та Цибулівської. Територія скасованої Васинської сільради була приєднана до Мошоринської сільради. Плосківська сільрада була розформована: с. Плоске підпорядковане Дмитрівській сільраді, а села Заломи, П'ятихатки та Юхимове - Іванковецькій сільраді. Казарнянська сільрада була укрупнена за рахунок Трепівської сільради, з якої до неї перейшли села Глибока Балка, Мелова Балка та Новополяна. Територіальні втрати Трепівської сільради були компенсовані за рахунок ліквідованої Мотронівської сільради.

Суттєвих змін в адміністративно-територіальному устрої Знам'янського району більше не відбувалося. Відбувався тільки незначний внутрішній перерозподіл земель. Наприклад, с. Коханівка (після 1.01.1985 р.) перейшло з Богданівської до Суботцівської сільради.

Таким чином, від початку державного адміністрування регіону територія Знам'янського району майже завжди повністю (за винятком короткочасних нестабільних періодів) входила до складу великих адміністративно-територіальних утворень (провінція, намісництво, губернія, область). Формування Знам'янського району обумовлене географічними, політичними та економічними чинниками. Історично та культурно район тісно пов'язаний з обласним центром, становить собою характерну адміністративно-територіальну одиницю Кіровоградської області.


Источник: http://oblast.kr.ua/rayon/znamyanka/1700-z-istoriyi-krayu5.html
Категория: Моя Богдановка | Добавил: Fish (28 Апр 2011)
Просмотров: 2303 | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]
Меню
Категории фото
Моя Богдановка [48]
Форма входа
Наш опрос
Оцените мой сайт
Результаты | Архив опросов
Всего ответов: 94
В Богдановке
 
Статьи
[12 Окт 2011][Моя Богдановка]
Кировоград. Независимость. Итоги (0)
[28 Апр 2011][Моя Богдановка]
Загальна характеристика с.Богданівки (0)
[16 Май 2011][Моя Богдановка]
ДТП на трассе «Киев - Знаменка» (0)
[11 Апр 2012][Моя Богдановка]
Тёзки нашего села (0)
[11 Авг 2011][Моя Богдановка]
МЕСТЕЧКО ДМИТРОВКА (0)
[15 Окт 2011][Моя Богдановка]
КІРОВОГРАДЩИНА ТУРИСТИЧНА (0)
[11 Авг 2011][Моя Богдановка]
СКІФСКІ СТАТУЇ КІРОВОГРАДСЬКОГО ОБЛАСНОГО КРАЄЗНАВЧОГО МУЗЕЮ (0)
[11 Сен 2011][Моя Богдановка]
Соціально-економічна характеристика Знам’янського району Кіровоградської області (0)
[09 Окт 2012][Моя Богдановка]
З історії Знам'янського району (0)
[25 Янв 2012][Моя Богдановка]
В Кировоградской области установят 6-метровый знак на месте самого древнего памятника скифской культуры (0)
Карта

Просмотреть
Облоко тегов
ПОЛЕЗНЫЕ ССЫЛКИ
Статистика
Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0